Поки демократично налаштовані буковинці святкують перемогу своїх улюблених політичних сил на місцевих виборах, за лаштунками «політичного театру» готується реванш тих, кого ми всі разом, начебто, здолали на Революції Гідності.
Без довгих передмов, перейдемо до головного.
Як стало відомо з надійних поінформованих джерел, зараз тривають перемовини між лідерами політичних сил, які пройшли до Чернівецької обласної ради. Зрозуміло, що насамперед йдеться про інтереси кожної з партій (і як це часто буває – про особисті інтереси їх очільників і наближених), а інтереси громади тут уже на другому, якщо не на останньому місці. Але в цьому якраз немає нічого дивного, і не це найстрашніше. Страшніше те, що насправді громада навіть не уявляє, наскільки цинічні тривають переговори, і наскільки неприродні з них можуть народитися коаліції.
Поінформовані джерела стверджують, що широко обговорювана у ЗМІ та поміж буковинцями кандидатура на голову облради канидатура Володимира Жаровського, – це лише ширма для ЗМІ.
Прізвище реального кандидата на посаду голови облради – Бойко. Той самий Бойко, молодий і нічим не примітний, який раптом злетів до посади аж цілого заступника голови Чернівецької облдержадміністрації. Чим він такий видатний і які його заслуги – адже на відміну він інших заступників, які принаймні відомі в області своєю попередньою діяльністю, більшість краян про нього вперше почули після призначення?
А заслуги його такі, що він просто людина «Сокирянського князька», як давно охрестили ЗМІ, Василя Васильовича Козака. Козак – перебіжчик між різними партіями, а нині – видатний «аграрій», який давно, всерйоз і надовго підім’яв під себе практично весь Сокирянський район. Який зумів «прогнути» під себе цілу реформу децентралізації і майже втілити ідею «один район – одна громада». Який очолив омріяну Сокирянську ОТГ і вже майже підім’яв під себе новостворений Дністровський район. Художества на виборах були настільки очевидні, що навіть суди деякі викрутаси скасовували. Який сам називав себе «переходящим червоним вимпелом» району, бо мінялися влади, але не Козак при владі.
І от тепер Козакові району стало мало і він замахнувся на область.
Але для того, щоби «взяти область», треба мати спільників. І він їх знайшов.
У перемовинах, які йдуть з метою зробити головою облради Бойка (читай – Козака), якнайактивнішу участь, як вказують ті самі джерела, бере нинішній народний депутат від ОПЗЖ Михайло Папієв. Це не якийсь там «дєпутатішка», це той, хто перебував на високих посадах – і не лише голови маленької Чернівецької ОДА (це для нього було швидше «заслання») – а на високих міністерських. Тобто він має широкі зв’язки і вхожий до перших осіб держави.
От і, кажуть, якщо «вхожий» – то і ввійшов. І якщо «вхід» до команди чинного Президента не є дивним чи неприродним, то «вхід» до попереднього Гаранта – таки трохи дивує.
Звісно, можна не вірити в те, що людина, причетна до злочинного режиму, який розстрілював людей на Майдані, мав розмову з Порошенком. Але тим не менш, від Петра Олексійовича був гонець на славній Буковині. І агітував гонець патріотичних «європейських солідарників» за кандидата від «міцних господарників-аграріїв». Себто за Бойка. Себто – за людину Козака. Себто – за самого Козака. Щоб ЄС дружно проголосували разом з частиною «Слуг народу», ОПЗЖ за нового голову облради і піднесли Василю Васильовичу Козаку область на блюдечку з блакитною облямівочкою.
Можна не вірити. А можна спитати в тих, хто на тій зустрічі був. Кажуть, що деякі насправді щирі і ідейні «європейці» мало не «драпатою мітлою» гнали гонця з Буковини. І нібито відстояли своє право не робити «ширку» з ідеологічними супротивниками. І тільки Михайло Павлюк, якому взамін за голосування за Бойка обіцяли посаду Бойкового заступника, трохи зажурився.
Зрештою, не вірити можна ще якихось кілька днів. Бо зовсім скоро перша сесія все покаже: з ким Папієв і Козак змогли домовитися, а з ким ні. Бо пробують – з усіма, і це зрозуміло. Але ті, хто піде на ці домовленості, матимуть реальну політичну смерть у нашому патріотичному краєві. І не врятує від ганьби і початку кінця ні багаторічна історія опозиціонерства «Батьківщини», ні реноме «народних заступників» «Народного контролю», ні привабливий імідж нових борців з несправедливістю «Єдиної Альтернативи». Хочеться вірити, що хоч хтось, та встоїть. Навіть все ще є сподівання на ЄС, яка, як виглядає, похитнулася.
Хочеться вірити. Бо треба в щось вірити. Бо найбільшим розчаруванням буде якщо обранці нашого щирого, патріотичного, жертовного буковинського народу оберуть «ширку» з учорашніми регіоналами і ставленика князька-феодала.
Бо наш народ, який так безстрашно стояв на Майдані, який так потужно об’єднався у волонтерському русі, який стількох відважних синів втратив на війні з російським окупантом (якого привели оці ж учорашні «регіонали») – наш народ просто не заслужив такого «кидка».
Василь Буковинець, небайдужий
Джерело: BukNews