19 серпня – День пасічника
В Україні святкують яблучний Спас і день Пасічника. Для сотень бюджолярів – це професійне свято. Пасічники кажуть: це те ремесло, за яке треба братись лише за покликом душі.
Поряд із батьківською хатою у «Полянах», як називається це урочище у Глибоці, того часу ріс гарний колгоспний сад. А в ньому примостилась і пасіка. Десятирічний Михайлик чи не щодня прибігав сюди від ранньої весни і до кінця літа. Уважно придивлявся як бджілки збирали з цвіту яблунь, черешень, груш нектар, а потім злітались до вуликів і зникали там десь у середині. Отак і у хлопчини зародилась любов до того потаємного дива – бджолярства, що згодом і переросло на понад чотири десятилітнє захоплення.
-Нині у мене, – розповідає Михайло Тоненчук, – близько ста бджолосімей, які рояться у 60-ти вуликах. Звісно то не лише моє захоплення, а багатогодинний догляд. Образно кажучи, бджоли як і діти, потребують постійної уваги: підгодівлі, ліків, утеплення. Особливо, якщо погодні умови не сприятливі – дошкуляють похолодання, затяжні дощі, або і спеки.
Втім, Михайло Васильович не схильний докоряти природі, а радше працювати: біля вуликів, у саду, на просторому подвір’ї, що прилягає до хати, гарно обладнаного ставка неподалік неї, і затишної бесідки поруч. Практично все зроблено – діло його майстерних рук. Крім того він ще і у Глибоцькому ліцеї на роботі електриком.
Знаючи про те, що останніми роками бджоли дуже потерпають від впливу хімічних засобів навколишніх фермерських угідь, спитав і про це у Михайла Васильовича.
-Слава Богу, – відповів він, – моя пасіка розташована майже під лісом, подалі від полів. Тож ця біда поки що обходить.
Трохи тішить Михайла Васильовича і те, що державна влада цього річ вирішила матеріально дещо підтримати пасічників. Планується, на кожну бджолосім’ю виділити по 200 грн. Тепер збирає необхідні документи для цього.
Отож, доки є такі люди, як Михайло Тоненчук – доти гудуть бджоли, пахне мед на столі, а значить існує світ і в ньому все живе!
Василь Гейніш
