Співробітництво територіальних громад є перспективним напрямом діяльності малих громадських об’єднань і може використовуватися для роз- в’язання багатьох проблем їх життєдіяльності, а також покращення якості послуг, що досягається завдяки масштабності заходу.
Таким чином, співробітництво територіальних громад, об’єднання ресурсної бази, консолідації управлінських та організаційних можливостей є важливою формою реалізації права на місцеве самоврядування, яке здатне не лише вирішувати найбільш гострі проблеми територіального розвитку спільними зусиллями, але і забезпечувати нову якість життя та розвитку громад.
Так, у Глибоцькій об’єднаній територіальній громаді в кінці квітня 2020 року відбулась зустріч представників двох територіальних громад, а саме, Великокучурівської сільської та Глибоцької селищної об’єднаних територіальних громад.
В ході зустрічі було обговорено ряд питань з метою співробітництва та налагодженню зв’язків та співпраці, розширення можливостей громад вирішувати питання місцевого самоврядування, які мають спільний характер в межах своїх територій та економії коштів для кожної громади, поліпшення інфраструктури у реалізації спільних проектів з територіальними громадами Великокучурівської та Глибоцької об’єднаних територіальних громад, забезпечення громадами якісними комунальними, медичними, освітніми та адміністративними послугами.
Ці форми, прописані в законі, відкривають широкі можливості для співробітництва територіальних громад – те, що не під силу або неможливо зробити одній громаді, можуть зробити, об’єднавши свої ресурси, декілька громад. Окрім того, держава може надати таким органам місцевого самоврядування фінансову підтримку для їх спільних проектів, оформлених в установленому законом порядку.
Організація співробітництва територіальних громад являє собою унормовану Законом України «Про співробітництво територіальних громад» процедуру, що складається із низки логічно послідовних та взаємодоповнюючих етапів, а саме:
• ініціювання співробітництва;
• вирішення питання щодо надання чи ненадання згоди на організацію співробітництва;
• розгляд отриманої пропозиції від ініціатора співробітництва про початок переговорів;
• утворення комісії та підготовка проекту договору про співробітництво;
• громадське обговорення проекту договору про співробітництво;
• схвалення проекту договору про співробітництво;
• укладення договору про співробітництво.
Практичне застосування положень закону про співробітництво громад засвідчило, що сьогодні низка місцевих проблем вирішується через спільне фінансування (утримання) комунальних підприємств, у т.ч. полігонів для твердих побутових відходів, реалізацію різного роду спільних проектів, але в умовах триваючого процесу добровільного об’єднання територіальних громад співробітництво як дієвий спосіб покращення рівня життєздатності громад, залишається ще недооціненим. Водночас аргументи на користь того, що варто більш прискіпливо вивчити механізм співробітництва громад, є очевидними.
Іншими аргументами на користь співробітництва є наступні:
– це дозволяє скоротити інвестиційні витрати (відсутність необхідності розширення інфраструктури, спільне використання коштів);
-це посилює їхню позицію для залучення зовнішніх ресурсів (гранти, субсидії, позики);
-за рахунок спільного використання ресурсів (використання майна, техніки, заощадження через спільні закупки та більший об’єм) досягається синергетичний ефект;
– це дозволяє оптимізувати робочі процеси (логістичні переваги, залучення висококваліфікованих кадрів тощо);
-це дозволяє поліпшити якість існуючих послуг для населення.
Територіальні громади, які беруть участь у співробітництві через свої представницькі органи, можуть отримувати наступні переваги:
• об’єднувати свої ресурси, якщо це допомагає їм підвищити рівень свого життєзабезпечення, адже територіальні громади разом можуть зробити те, чого вони ніколи не змогли б досягнути поодинці. Також вони можуть надавати нові послуги або підвищити якість тих послуг, що вже надаються громадянам. Варто зазначити, що в окремих країнах навіть існують законодавчі вимоги щодо надання певних послуг (наприклад, утилізація відходів, водопостачання, транспорт тощо) саме у форматі співробітництва;
• більший за кількістю споживачів «ринок» сприяє зменшенню витрат; Органи місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва можуть обмінюватись знаннями та досвідом у наданні окремих послуг, що робить їх набагато конкурентнішими;
• покращується здатність залучати приватні інвестиції та брати участь у проектах публічно-приватного партнерства; стає можливим укладання більш вигідних контрактів з приватними юридичними особами;
• покращується здатність освоєння інвестицій та довіра з боку кредиторів, завдяки чому можна швидше отримувати позики та залучати кошти з фондів ЄС та інших зовнішніх джерел;
• з’являється можливість покращувати адміністративні послуги шляхом залучення більш кваліфікованого персоналу та здійснення акумуляції наявних ресурсів;
• створюються підстави для утворення нових робочих місць та залучення інвестицій у порівнянні із фрагментарними діями окремих органів місцевого самоврядування.
Поруч з цим, співробітництво територіальних громад має й інші переваги, а саме:
♦ зменшує виробничі витрати та забезпечує заощадження коштів завдяки обсягам діяльності (збільшення кількості одиниць «продукції» відносно виробничих витрат);
♦ посилює переговорні позиції відповідних органів місцевого самоврядування, зокрема, у питаннях збільшення кількості користувачів/отримувачів послуг;
♦ зменшує кількість осіб, які отримують послуги з економічно обґрунтованою вартістю (завдяки розширенню сфери дії);
♦ збільшує «власні» інвестиційні ресурси територіальних громад шляхом об’єднання їх з обмеженими фінансовими ресурсами інших громад.
В Україні, на відміну від деяких країн Європейського союзу, не існує законодавчих вимог щодо надання певних послуг саме у форматі співробітництва.
Однак, як свідчить практика застосування Закону України «Про співробітництво територіальних громад» існує ціла низку послуг, надавати які кожна територіальна громада самостійно (автономно) просто не в змозі.
До таких послуг належить:
• організація повного циклу поводження із твердими побутовими відходами (збір, вивезення, сортування, захоронення);
• забезпечення транспортного сполучення, у т.ч. через будівництво інфраструктурних об’єктів;
• організація пасажирських перевезень за межі громади;
• забезпечення пожежної безпеки;
• надання дошкільної освіти;
• організація дозвілля та відпочинку тощо.
Сьогодні важливими залишаються питання щодо розвитку транспортного сполучення сільських територій. Йдеться про будівництво та реконструкції автомобільних доріг загального користування у сільській місцевості, завершення будівництва під’їзних доріг з твердим покриттям до сільських населених пунктів, збільшення обсягів робіт з облаштування сільських вулиць, оптимізацію автобусної маршрутної мережі з метою забезпечення регулярного зв’язку населених пунктів з районними та обласними центрами, сприяння розвиткові підприємницьких структур в організації маршрутних пасажирських та вантажних перевезень у сільській місцевості.
Просимо всіх жителів долучитись до обговорення даного питання та вносити свої пропозиції!