День вишиванки відзначають в третій четвер травня. У цьому році це свято відзначаємо 21 травня
Одного вечора, коли матір, як зазвичай, сіла за вишивання, маленька дочка навшпиньки підійшла до неї і несміливо запитала:
– Мамочко, а можна і мені спробувати? У тебе так гарно виходить, навчи, будь ласка.
Перевівши погляд на Сашеньку, мати за якусь мить запропонувала:
- Ось там голка, шматок полотна і нитки, уважно дивись за моїми руками і починай виводити хрестик за хрестиком.
Той перший урок вона і досі добре пам’ятає, хрестик за хрестиком перетворювався у візерунок, а потім і в цілісну вишивку, що приносила їй і радість і неабияке задоволення.
-Саме так, бо з роками, – ділиться Олександра Стрельчук, – аж ніяк не полишаю це захоплення. У ньому знаходжу ще один сенс життя.
Слід сказати, що основна робота Олександри Володимирівни далека від творчості вишивальниці. Вона – адміністратор центру надання адмінпослуг Глибоцької об’єднаної територіальної громади. Хоча, можливо, все не зовсім так, адже елементом творчості не позбавлене і виконання обов’язків того ж адміністратора.
Втім, повернемось до захоплення молодої жінки. Нині в арсеналі Олександри Стрельчук ряд вишитих сорочок, передусім, подарунків до різних свят своїй матері, чоловікові та його рідні. Звісно, гарну українську вишиванку має і для себе. До слова, з часом самотужки освоїла вишивання і бісером. Умілі руки Олександри Володимирівни приваблюють око і вишитими рушниками, а до них додалась особлива її гордість – ікони, картини «Таємна вечеря» та «Покрова». А від знедавна в її колекції з’явились ще й дівочі прикраси – ґердани та селянки.
– І про все це, – перепитую свою співрозмовницю, – досі відомо лише вузькому колу рідних та близьких знайомих?
– Власне так, – чесно відповіла.
В її голосі раптом ясно відчув ті нотки скромності і чуйності що свого часу сповна проявлялись у характері батька, – Володимира Феоктистовича Огородникова, якого добре знав, про якого кілька разів готував власні журналістські матеріали. На превеликий жаль його нині немає серед нас у живих. Світла йому пам’ять. Як і та вишиванка дочки…
Уже на завершення розмови поцікавився у Олександри Стрельчук:
– Чув, що тема коронавірусу не обійшла і вашого захоплення.
– Що вдієш, – ствердно сказала,- отож і вишила захисні маски і собі, і Петрові – чоловікові.
Хай Бог убереже з ними обох від недуги. Ви ж, майстрине, порадуйте людей ще багатьма новими вишиванками. І не тільки.
Василь Гейніш