17 лютого 2020 року виповнилося 80 років від дня народження краєзнавця, фольклориста, культуролога, етнографа, бібліотекаря за професією (нині на заслуженому відпочинку), «Почесного жителя села Великий Кучурів» – Мірчі Дмитровича Мінтенка.
«Відомий митець Буковинського краю – золотий неоціненний фонд, імя якого відоме не тільки на Буковині, а й далеко за її межами», – характеризує ювіляра Наталія Бевцик, завідуюча бібліотекою с. Великий Кучурів. «Ходяча енциклопедія», – говорять знайомі. Бо він усе знає, і його відповіді на запитання глибоко обґрунтовані, цікаві, змістовні.
«Вилитий тато, – шанобливо кажуть старенькі односельчани, дивлячись на Мірчу Дмитровича. Такого ж зросту, таке ж незвичайне серце, такі ж величезні глибокі очі з промінистими колючками… навіть розмовляє так легко і просто».
Мінтенко Мірча – Михайло Дмитрович народився 17 лютого 1940 року в місті Чернівці. Дитячі та юнацькі роки провів у селі Великий Кучурів. Закінчив Великокучурівську середню школу, Чернівецьке культурно-освітнє училище. Мав щасливу нагоду навчатися разом з Іваном Миколайчуком у молодіжній студії при муздрамтеатрі імені Ольги Кобилянської і стати щирими друзями на все життя.
Був завідуючим бібліотеками в селах Великий Кучурів і Годилів, працював секретарем-діловодом у школах сіл Тисовець та Великий Кучурів. Весь цей час з великим ентузіазмом збирав усну народну творчість, цікавився народознавством. Протягом багатьох років співпрацює з різними музеями України, Молдови, Румунії, Канади, Росії. Має багато публікацій з народознавства у буковинській періодиці: колядок, щедрівок, духовних та побутових пісень. Знайомий з багатьма непересічними митцями, діячами культури і мистецтва.
У 2010 році Мірчі Мінтенку присвоєно звання «Почесний громадянин села Великий Кучурів». У 2011 році вийшла з друку його перша книга «Чисті джерела натхнення», а у 2012 році Елеонора Скіпор зібрала, підготувала і видала у видавництві «Прут» другу книгу про М. Мінтенка «Від щирого серця», яка містить фото, статті, вітання, листи, вшанування, зустрічі, презентація, бібліографічний покажчик.
Багато щирої вдячності у листах з різних музеїв за безцінні експонати і етнографічні матеріали, зібрані цим невтомним цінителем старовини. Колекціонує екслібриси, значки письменників, працює над літературно-мистецькими розвідками.
Звідки це все у нього? Ну звичайно, від батька: сам багато читав і дітей навчав: «Треба вміти читати в оригіналі. Читати і вслухатися, бо то музика мудрості і краси…». Та жива радість від спогадів про барвисті, співучі вечорниці у маминій кімнаті.
Мірча Дмитрович згадує: «У той день, коли ми з братом закінчили семирічку, тато повів нас на могили Федьковича, Кобилянської, Ярошинської, мандрівних акторів. Ми поклали квіти. «Хай по китиці, але най буде любов, сповнена; – мовив батько – і розповів нам про них усе, що знав. То було для нас справжнісіньке свято.
Сьогодні йому вісімдесят, а на трудовій ниві більше п’ятдесяти літ. У прекрасний суботній весняний день до Великого Кучурова з’їжджалися гості з Чернівців, Глибоки, Сторожинця, Банилова Підгірного, Снячева, сходилися сельчани, щоб пошанувати славного земляка із козацьким ювілеєм.
Свято-вшанування відбувалося у бібліотеці, завдяки старанням Наталії Салванівни Бевцик, завідуючої бібліотекою центру культури та дозвілля Великокучурівської сільської ради.
Зал був переповнений, доводилося доносити стільці. Голова Великокучурівського громадського обєднання Тодеренчук Василь Мірчович (до речі учасник всіх масових заходів, які проводить бібліотекар), був поруч, зустрічав гостей, ювіляра, цікавився всім, що відбувалося навколо і першим привітав іменинника.
А далі відбувалось дійство за сценарієм Наталії Салванівни. Мірча Дмитрович сидів у президії схвильований, зніяковілий від тієї кількості людей, що прийшли пошанувати його і звичайно від щирих слів подяки за його труди.
Ювіляр був зворушений вітаннями Довбуша Олександра Івановича, заступника голови Спілки письменників Буковини, Васкана Василя Васильовича, члена Національної спілки письменників Буковини, Дудибри Марії Іванівни – бібліотекаря відділу краєзнавства ЧОУНБ ім. М. Івасюка, Краснової Алли Миколаївни, завідувачки відділу обласної бібліотеки для дітей.
У залі звучали слова подяки, вірші присвячені ювіляру, було вручено вітальні адреси, грамоти і подарунки.
Глибоцьку делегацію представляли: письменниця, освітянка, керівник літературно-мистецької студії «Витоки» Приходько-Возняк Олександра Григорівна; директор літературного музею Домки Ботушанської Шевченко Ольга Василівна; заступник директора Глибоцького ліцею Бабина Олена Олександрівна; вчитель початкових класів ліцею, поетеса, членкиня Національної спілки письменників Буковини Лучак Валентина Дмитрівна; керівник творчого об’єднання «Самодіяльна туристська пісня» Глибоцького центру туризму та краєзнавства, членкиня літературно-мистецької студії «Витоки», бард, автор збірки «Торкнутись піснею душі» – Галина Іванівна Семенюк-Сисолєтіна.
Глибоччинина щиро вдячна відомому краєзнавцю за підтримку та пропаганду творчості буковинської народної поетеси, письменниці Домки Сидорівни Ботушанської за матеріали для створення літературного музею , спогади про неї, участь у всіх краєзнавчих заходах.
За активну діяльність ювіляру урочисто вручили Вітальний адрес від голови Глибоцької РДА Івана Веклича та голови районної ради Петра Панчука, грамоти від голови Глибоцької ОТГ Григорія Ванзуряка, начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Василя Барарюка, директора Глибоцького центру туризму та краєзнавства Анатолія Дудки, а ще квіти та подарунки.
Присутні з захопленням послухали мелодійні пісні у виконанні Галини Семенюк-Сисолєтіної. Тут так і хочеться згадати рядки з ювілейної присвяти Мірчі Мінтенку від поетеси Олени Рутецької «І за плечима – літ і літ, аби той поетичний цвіт не в’янув, ріс і рясно цвів, в красу славетну вів і вів».
Памятний подарунок зробили бібліотекар сектору краєзнавства та народознавства Глибоцької районної бібліотеки, Наталя Кузик та завідувачка відділом обслуговування Ольга Хобзей, які підготували та видали бібліографічний покажчик «Слава і гордість нашого краю» до ювілейної дати М. Мінтенка.
Схвильованим і сердечним був виступ поетеси, письменниці Марії Гулей із села Банилів-Підгірний, щирого та вірного друга ювіляра, що має у своєму доробку 22 поетичні збірки та 6 прозових творів. Її побажання – зустріти 100-літній ювілей у такому колі друзів та односельців (адже їй з Мірчею тільки 18!), хоч недавно вона ж сама відсвяткувала такий же поважний ювілей.
Не обійшли своєю увагою Мірчу Дмитровича односельці – давній товариш, сусід Сандуляк Іван Георгійович, кандидат історичних наук ЧНУ ім. Юрія Федьковича та Хамус Іван Гнатович, упорядник книги «Великокучурівські церкви».
Привітала шановного ювіляра бентежними спогадами про нього Наталія Григорчук-Войтко, поетеса, вчитель-філолог Снячівської школи.
На заході панувала атмосфера надзвичайно урочиста, тепла і доброзичлива. На завершення зал стоячи вшанував ювіляра виконанням «Многая літа..».
Хочемо ще раз через газету привітати Мірчу Дмитровича Мінтенка з Днем Народження, побажати йому міцного здоров’я, сили, волі, натхнення, радощів і многая літа!
Щира вдячність Наталії Салванівні Бевцик за організацію, теплий прийом, таке цікаве і зворушливе дійство, за запросини на цей ювілей і за підтримку та взаєморозуміння голові Великокучурівської громади Василеві Мірчевичу Тодеренчуку.