До лав київського «Динамо» дев’ятнадцятилітнього Йожефа Сабо запросили наприкінці 50-х років минулого століття. А вже за рік вихованець закарпатського футболу (грав за ужгородський «Спартак» – команду класу «Б», яка виступала у першості СРСР) він став одним із основних гравців столичного клубу. У цій команді із всією силою і красою розкрився видатний талант ата кувального півзахисника Йожефа Сабо. Він практично як мало хто з нападників – суперників «Динамо» міг пройти до воріт повз Йожефа. Водночас, він сам забивав чимало вирішальних і нерідко гарних за виконанням м’ячів.
У футбольному сезоні 1965 року Йожеф Сабо увійшов до складу кращих 33-х гравців СРСР і став №1 серед півзахисників, випередивши знаменитого московського «торпедівця» Валерія Вороніна – зірку не лише радянського, а й Європейського футболу того часу.
Власне, у видатних здобутках Йожефа Сабо чемпіонські звання сезонів 1961, 1966, 1967 та 1968 років, бронзова медаль чемпіонату світу що проходив в Англії 1966 року, у команді збірної Радянського Союзу. Свою футбольну кар’єру гравця Йожеф Сабо завершив у 1971 році. Проте, ще мав згодом і заслужене визнання на посту тренера київського «Динамо» та збірної України.
Так склалось у житті Йожефа Йожефовича, що свій день народження він може офіційно відзначати раз на чотири роки, бо народився 29 лютого, тобто у високосному році. І свій 80-ній ювілей легендарний закарпатець відзначає саме цьогоріч – 29-го лютого. Тож, від усіх шанувальників таланту футбольного гравця і тренера хочеться побажати Йожефу Йожефовичу міцного здоров’я і ще многая щасливих літ.
Василь Гейніш