Заслужений журналіст України Василь Гейніш з Глибокої побував на презентаціях книги Оксани Йонаш-Тодер і збірки Михайла Томашука у Рахові

Ще дві яскраві сторінки перегорнуті у житті «гуцульського Парижа»

Ці почергові дні 29-30 січня безсумнівно вписали дві яскраві сторінки у літературно-мистецьке життя «гуцульського Парижа» – міста Рахова що на Закарпатті. Спершу у щерть заповненому читальному залі районної бібліотеки для дорослих презентувала свою нову книгу «Думаю в стовпчик» вже знана і популярна в всій Гуцульщині Закарпаття, Прикарпаття та Буковини гумористка Оксана Йонаш-Тодер. До слова, написана книга суто гуцульською мовою. А наступного дня в актовому залі Рахівської дитячої музичної школи, де теж яблуку ніде було впасти, знайомив присутніх дебютним збірником «Моєї музики акорд…» композитор, музикант та педагог Михайло Томашук.

Характерно, що і книга, вийшли у видавництвах Львова «Тиса» та «Растр-7» і мають високе поліграфічне оформлення і зовнішню привабливість.

На побачення з авторкою нових сміхотворів прийшли читачі не лише Рахівщини, а й приїхали гості зі Львова, Буковини, Румунії, зокрема члени Національних спілок України та Румунії Павло Романюк та Дмитро Коренюк. Гучно з порога стрічав усіх трембітар у барвистому гуцульському вбранні. Власне такі ж вишиванки і кожушки вабили зір багатьох гостей у залі. Щирі слова привітань, букети квітів попервах адресувались Оксані Йонаш-Тодер від представників влади як міста, так і Рахівського району, Румунських літераторів. Згодом у залі додалась ціла феєрія гумористичних віршотворів, пісень, що перетворили зібрання у справжнє і незабутнє свято.

Дещо камер нішою, як на мене, видалась друга зустріч із композитором Михайлом Томашуком. Зі сцени лунали, мов у райському саду, пісні на слова інтимної лірики поетів – однокласників Михайла Івановича – членів національних спілок журналістів та письменників України, заслужених журналістів України Василя Кухти та Олександра Масляника, лауреатів багатьох престижних літературних премій, а до пісень додавались ще милозвучні інструментальні твори.

Звісно не обійшлось у залі на адресу композитора численні теплі вітання, морепаду квітів, що обрамлювали щирі оплески та захоплені вигуки «Браво».