Напередодні Старого Нового року в краї завжди гучно відзначають свято Маланки. “Маланка” – народне дійство, яке прийшло до нас з глибокої давнини. Зважаючи на традиційну символіку, свято збереглося, ймовірно, ще з дотрипільських часів, а це не менше 7-8 тисяч років. Дійство покликане виконувати магічну, заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям урожай і здоров’я. Щоб людей не дісталися злі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати.
Для цього надягали дивний одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя та виготовляли страшні маски, а в руках мали дзвіночки, брязкальця чи батоги. Саме тому традиційні глибоцькі костюми на Маланку були рогатими і з свистками та дзвіночками.
Повна відсутність християнських символів і насиченість обрядів господарської та очисної магії засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки.
З давніх-давен це свято було пов’язане з народними гуляннями і традицією щедрування. Щедруванням зазвичай займалися молоді дівчата і хлопці. Вони ходили від хати до хати, співали щедрівки, бажаючи господарям благополуччя і достатку. Тому ватазі колядників дозволялося трохи пустувати на подвір’ї – валити паркани, висмикувати солому з даху і наводити безлад у дворі. Ображатися за це не можна було.
І звичайно, свято супроводжувалося щедрим і пишним застіллям. У цей день належить накривати стіл з варениками, голубцями, борщем та картопляниками. Обов’язковими стравами вважаються пшенична кутя і узвар.
Вадим Рудий
