На відміну від деяких своїх ровесників Василь Романюк з села Слобідки, що на Глибоччині, аж ніяк не прагнув уникнути призову до лав армії. Навпаки досягнувши 19-го віку він сам подав заяву в райвійськкомат, аби його достроково взяли на військову службу. Слід додати, що хлопець встиг закінчити залізничний коледж у Чернівцях, де, зокрема, і займався спортивною боротьбою панкратіон.
– власне, каже Василь, – що до фізичної підготовки, то проблем до служби практично не мав. А потрапив до армійських лав у Запоріжжя, де опанував військову спеціальність старшого оператора протитанкового взводу Національної гвардії. Служити довелось разом з моїм односельцем Дмитром Клоченком. Він був водієм вантажівки. Півтора року строкової, зауважив Василь, минули непомітно. Сталось так, що опісля йому запропонували укласти договір на контрактну службу. Дещо подумавши, він не відмовився, але цей термін вибрав Василь тільки на пів року, під час якого побував і на Донбасі в зоні операції об’єднаних сил. Що правда, тут служив на другій лінії, однак бойового гуркоту вибухів снарядів та свисту куль він чув не з екрана телевізора…
Нині Василь ще перебуває вдома у родинному колі, але готується до роботи за цивільною спеціальністю на залізниці. Тож, щасти тобі, Василю, і зі святом недавнього військовика ЗСУ.
Василь Гейніш
