Мабуть, кожен з нас хоча б раз у житті хотів на мить повернутись у дитинство, коли люблячі матусині чи бабусині руки створювали нову красиву в’язану кофтину або іграшку. А нині, проходячи повз яскраві дитячі магазини, з ностальгією згадуємо власне дитинство, захоплюємось людьми, які виготовляють красиві іграшки власноруч.
Це дуже клопіткий процес — виготовлення полотна або мережива з ниток за допомогою в’язального гачка. Вправні руки майстрині з села Кам’янка Галини Борачук якось по-магічному швидко та вправно створюють нові іграшки для малечі. Під час роботи її обличчя світиться від радості і задоволення. Декілька останніх штрихів — і перед нами з’явився потішний зайчик, ведмедик чи їжачок. Дивлячись на таку майстерність на душі стає приємно, що у нашому районі є неймовірно творчі майстрині.
— Вперше спробувала себе у техніці амігурумі, коли в Україні почалась Революція Гідності. У мене народився молодший син і у голові крутилась лише думка про те, а яке у нього майбутнє? Яке майбутнє у нашої країни?, — розповідає Галина Іллівна. — І тоді випадково натрапила в Інтернеті на першу свою схему амігурумі. Знаєте, у мене ніби серце зупинилось. Я поринула у світ виготовлення плетеної іграшки, це був невеликий ведмедик, і у цьому світі забувала про негатив, страхи. Чоловік жартував, що я ніби той павучок, якому єдине що потрібно — плести. Я отримувала задоволення від того, що робила. А потім ще більше, коли дарувала вироби дітям. Причому подарунки були спонтанними і потрібно було бачити радість у очах тих, хто їх отримував.
Згодом Галина Іллівна почала плести сумочки, коврики, ляльки, пледи. Сьогодні створює навіть прикраси для волосся. Якось її попросили сплести для хлопчика героїв його улюбленого мультфільму. Дивлячись на картинку, орудувала гачком, і невдовзі веселі іграшки вже красувались на дивані. До речі, над створенням однієї амігурумі Галина Борачук працює у середньому три дні.
Кожного зайчика чи ведмедика майстриня наділяє окремим характером, тому усі іграшки виглядають неповторно. Галина Іллівна каже, що вони мають свою душу, адже у процесі виготовлення підказують, яким буде результат:
— Частіше за все спочатку народжується образ у голові, потім — іграшка, потім надається характер (посмішка, смуток тощо), в кінці ми одягаємося, — каже майстриня.
На разі, Галина Борачук планує створити гурток рукоділля. Адже вважає, за Біблійною притчею, що таланти не можна закопувати. Навпаки, потрібно своїми знаннями і вміннями ділитись.
Р.S. Аміґурумі (яп. 編みぐるみ, букв.: «в’язане-загорнуте») — японське мистецтво в’язання на спицях або гачком маленьких м’яких звірят і людиноподібних істот.
Лариса ДУЩАК.
Фото автора.