Хто би що не казав, але такого багатства кольорового вбрання, вишитих сорочок і розмірених крисань, мабуть, на жодному іншому Фесті аж ніяк не побачиш. І вкотре це підтвердив ХХVI Міжнародний гуцульський фестиваль, що в четверте щойно приймала Вижниця. Але герби нічого не вартував би він, коли б до всього не трембітали трембіти, не бив бубен, а до них не вигравали цимбали і скрипки.
Словом, повноводна ріка делегацій гуцульських районів Закарпаття, Прикарпаття і Буковини, а з ними і гостей з Румунії, Молдови, Польщі, Латвії і Болгарії святковою ходою рушили вилицями Вижниці до міського стадіону. Тут і відбувалось головне дійство фестивалю. Зі сцени почергово звучали чисельні привітання очільників гуцульського краю та представників влади.
Щедро вручались і нагороди тим, хто вносив і вносить найбільший вклад у розвиток гуцульських регіонів.
До повної колористики музики, пісень і танців сповна додавались аромати страв гуцульської кухні: кулеші з бринзою з шкварками, звісно, і доброю чарчиною медовухи. Загалом же на десятках прилавків торгівельних рядів також вабили око гуцульських майстрів і майстринь.
Не обійшли увагою свято у Вижниці знайомі представники Глибоччини, зокрема голова районної ради Петро Панчук, майстри-сировари кооперативу «Добрі Ґазди» з Михайлівки.
Як то мовиться, і тут наші – і там наші. Бо на те воно і свято.
Василь Гейніш, фото Віктра Максимчука
