Хіба щось інше, як невблаганний плин часу, змушує нас ностальгувати за тим, що здається тільки вчора було. А з поміж того і середина п’ятдесятих років минулого століття промайнула, коли раптово і рвучко у життя ввірвався рок-н-рол: музика і танець, що змушував молодих і юних шаленіти, викидати ногами і руками неймовірні «па». Власне, і пізніші — шістдесяті, сімдесяті і вісімдесяті роки не обходились без ритмів рок-музики. Естафету перших легендарних виконавців із США Біла Гейлі, Елвіса Преслі перейняли гурти «Beatles», «Roling Stones», а відтак і «Pink Floyd», «Deep Purple», «Led Zeppeling», «Black Sabbat»…
Через потужні глушники західних радіостанцій пробивався рок-н-рол і на терени колишнього СРСР. Спочатку в андеграунді з’являлись рок-групи, приміром, як «Машина часу» на чолі з Андрієм Макаревичем, а згодом «Кіно», «Аліса» та інші. До слова, «машина» дожила і до наших днів і голос Андрія Макаревича потужно звучить і досі, зокрема на підтримку Свободи і Незалежності України у її боротьби з російськими окупантами.
Нині рок-музика воістину має безліч напрямків. І не тільки розважально-танцювального, а й вдумливого, філософського змісту, що будить душі різних поколінь і соціальних верств, єднає однодумців.