За два роки судової тяганини з ініціативи позивача, Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (дочірнє підприємство АТ «Укрзалізниця»), відповідач із села Червона Діброва, оскаржуючи діяльність судів різних інстанцій по справі №715/ 2525/16-ц, дійшов сатиричного висновку: «Сучасні українські суди – це цирк на дроті, в якому особи в суддівських мантіях прагнуть ефектно демонструвати жонглювання недосконалими статтями різних кодексів, виступаючи при цьому ще й ілюзіоністами».
З цим важко не погодитись не тільки через поважний вік відповідача (за 80 років), а й через те, що мова йде про непоодинокі випадки «перевищення адміністративних повноважень радами місцевого самоврядування» при наданні дозволу на приватизацію земель їх законним власникам.
Проблема реприватизації стосується практично всіх приватизованих земельних ділянок, у тім числі й присадибних (інколи з обійстями або частинами їх), що межують із землями залізниці, в масштабах цілого регіону держави. І виникла вона в результаті замовного виготовлення так званої «нової технічної документації» приватним підприємством «Ріга» в 2013 році на базі нормативних документів колишнього Совєтського Союзу для відведення земель під будівництво й експлуатацію залізниць та накладання тих норм на існуючу в натурі залізницю, яка перебуває в експлуатації вже понад 120 років. Збудована на підставі проектно-технічної документації в ХІХ столітті на теренах в тому числі й краю «Буковина», що входив до складу Австро-Угорської імперії, з урахуванням земель, відведених для її будівництва та обслуговування.
Сучасна олігархія як вершителька державної влади використовує в процесі реприватизації земель всю «незалежну» та «прозору» судову вертикаль (від суду першої інстанції до Конституційного включно). При цьому тримають її кишеньковою, щоб ретельно захищала особисті інтереси державних владців. Позаяк більшість судів різних рівнів у нас безголові, тобто керують ними не голови, а виконуючі обов’язки голів, це наводить на думку, що головним диригентом (координатором) корупційної діяльності влади в Україні може бути найвища посадова особа держави, причетна до формування судової гілки влади.
Цілком зрозуміло, що замовники приватизації «Укрзалізниці» як галузі народного господарства України вирішили скористатися шансом прикишенькувати якнайбільше землі за рахунок законних власників ділянок, які межують із землями залізниці.
Суди ж замовчують звернення відповідача про передачу матеріалів до антикорупційних структур держави – НАБУ, антикорупційної прокуратури та антикорупційного суду – для розслідування корупційної діяльності владців та притягнення винних до відповідальності.
Василь ЗІБЕРТ
P.S. Детальніше про ці перипетії можна дізнатися з публікацій: «Реприватизація земель сільськогосподарського призначення на базі нормативних документів Союзу РСР часів Голодомору» на сайті http://hlyboka.info за 24.04.2017 р.; в газеті «Відродження» №9 від 27.04.2017 р. і №2 від 18.01.2018 р. та на сайті www.bukinfo.com.ua за 2.03.2018 р. під заголовком «Реприватизація земель «по-українськи» триває». Рахункова палата теж підозрює керівників «Укрзалізниці» в мегакорупції.
Газета «Відродження», 29.11.2018
(початок у №29)
Наразі відомо, що Верховний Суд України після двох нагадувань скаржника про необґрунтоване порушення терміну розгляду його касаційної скарги постановою від 26 вересня 2018 року спромігся прийняти рішення по справі:
«Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 13 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції».
Мотивом скасування рішення та постанови судів перших двох рівнів є недотримання ними при розгляді справи верховенства права, а такі вердикти, як значиться в тексті постанови, – «не можуть ґрунтуватися на припущеннях».
Не маю жодного сумніву, що при новому розгляді справи нажонгльований Верховним Судом статтями ЦПК України суд першої інстанції активну участь всієї судової вертикалі у великомасштабній корупційній діяльності влади мінімізує або й зовсім знівелює.
Якби судова реформа в Україні була дієвою, то лише в одній з найменших областей (Чернівецькій) і лише по одній цивільній справі №715/2525/16-ц, згідно постанови Верховного Суду України від 26 вересня 2018 року, судова влада очистилась би від чотирьох осіб – вершителів правосуддя (трутнів у мантіях) через їхню непрофесійність.
Але цього не стається, бо сучасні «реформатори» (в тому числі й судоустрою) в державі про це добре подбали. Реформи лиш імітуються для отримання траншів МВФ, конче потрібних для виведення їх олігархами в офшори, бо гривня там і досі належно не котується.
Звільнені з посад серйозно би не постраждали, якби їм призначили мінімальну пенсію «довічно», бо статків, набутих ними за час «важкої» праці на різних державних посадах (у тому числі і в системі правоохоронних органів) вистачило б їм, їхнім сім’ям і близьким до кінця життя.
Тим же, які ще не досягли пенсійного віку, але мають статус «довічних», також нічого поганого не грозить. За їхнім бажанням вони могли б освоїти безкоштовно на волонтерських курсах памперсологів нову професію та скористатися «безвізом» для праці за кордоном по новій спеціальності (за умови наявності там вільних вакансій).
Нічого дивного, адже тепер так заробляють на прожиття та утримання в Україні своїх непрацездатних родичів близько третини молодих людей, що виїхали за кордон і працюють там не за професіями, набутими в українських вишах. Серед них є і юристи, інколи навіть і з певним стажем по спеціальності в Україні. Кінцевого без виходу, як бачимо, ще нема – він ще не настав.
За час судової тяганини склалося враження, що до процесу порушення конституційного права власності громадян на землю, набутого у відповідності до законодавства та гарантованого статтею 14 Конституції України, причетні і найвищі посадовці держави, які є впливовими на формування судової гілки влади.
Повністю зневірений у можливості захисту своїх законних прав та інтересів у судах України відповідач по справі вирішив звернутися до антикорупційних структур держави, але він не впевнений, що й вони не є такими ж кишеньковими, як суди.
Василь ЗІБЕРТ
Газета «Відродження», 13.12.2018
P.S. Відповідач по справі оскаржував рішення та постанови судів перших двох рівнів до Верховного Суду України готовий поспілкуватися з бажаючими із скривджених на протязі 30 хвилин після закінчення виїзної сесії ради Глибоцької ОТГ, що відбудеться в приміщенні Михайлівської сироварні у суботу 22 грудня 2018 року.