15 серпня 2018 року у храмі Успіння Пресвятої Богородиці села Турятка відбулося ювілейне Богослужіння, присвячене 300-річчю церкви. В урочистій службі взяв участь архімандрит Никита, секретар Чернівецько-Буковинської Конститорії. Високопоставленого гостя прихожани зустріли урочисто і з благоговінням. Хліб та сіллю архімандрита привітав староста церкви Громей Віталій Іванович та маленька прихожанка Олару Кармеліта.
Радість святкового богослужіння розділити з туричанами прибуло чимало гостей з навколишніх сіл та священники: отець Василь Андронійчук та отець Василь Божеску з Кам’янки, отець Георгій з Черепківки та протоїерей Василій Чернівців.
Після богослужіння архімандрит Никита, звертаючись до жителів села Турятка, до гостей, до всіх присутніх на святі, привітав усіх з ювілеєм церкви – з її 300-річчям. Побажав процвітання храмові, а мирянам – твердої віри в Бога, миру і здоров’я.
Також на святі були присутні представники районної ради: Панчук Петро Володимирович та Коломієць Віталій Кирилович, які звернулися до людей з привітанням. А також до урочистих вітань приєднався і сільський голова – Дуткович Іван Михайлович.
На святі мала нагоду виступити авторка книги про Турятську церкву-ювілярку Успіння Пресвятої Богородиці («Тихе пристанище душі»), жителька села Сигедін Вероніка Іванівна. 300-річчю церкви вона присвятила наступні слова:
Церкві в день її 300-річчя
Наша Берегине, наше Тихе Пристанище душі,
церкво Успіння Пресвятої Богородиці
в День 300-річного ювілею твого бажаю:
«Многая літа!!!»
Золотоверха церква при дорозі
Як вірний свідок трьох сторіч!
Весь хід подій згадати вже не взмозі –
Народна ж пам’ять повна протиріч!
Хто церкву звів тут й Господа уславив –
Їй назву дав Успіння Богородиці Христа!
О святе Успіння Матері Ісуса! І Бог управив,
Щоб ця подія тут, серед багатства лісового,
Свято-Успенським храмом увіковічена жила!
Було тоді бурхливе вісімнадцяте століття –
Швидкий калейдоскоп князів при владі –
Султан приніс в Молдову рабство й лихоліття:
Народ терпів, іуди ж – завжди біді раді.
Стоїть в задумі церква при дорозі,
Вже триста літ церковні дзвони чути!
Вона стоїть у пишнокронних лип облозі
Й дано їй Богом вічно діючою бути!
Пізніш з Румунії в ній отці служили.
Були часи – й монахи службу тут вели.
Й на славу Божу, бо жили для Бога, кажуть старожили,
Любов до Бога, слова Боже гідно у народ несли.
А далі наче плин ріки гірської, …
В житті твоєму, церкво мила,не перелічиш усіх змін!
Однак, стоїш ти край дороги Головної,
Приймаючи від перехожих вдячності уклін!
Роки плетуть віків узори…
А ми «сучасність» вносим у стиль церков?!
Вони ж святині – віри нашої опори –,
Вони людини душу виривають з диявольських оков.
Спасибі церкво, даєш можливість нам
Вдягти в духовну позолоту наш тілесний храм!
Та треба знати: люди залишаються людьми,
Допоки на Землі є віра в Бога і живуть церкви!!!
Вероніка Сигедін, жителька села Турятки
15 серпня 2018 року
