Любий, ти завжди поруч.
Минуло чотири роки… як тебе немає…
3 жовтня назавжди залишиться великим рубцем у моєму серці.
- В цей день загинув Анатолій Володимирович КРИВОНОС, вічна пам’ять і слава Герою!
Чотири роки я вчуся жити без тебе — без твоєї підтримки, без твого голосу, без того відчуття, що ти… моя опора, моя стіна.
Ти був чоловіком у найкращому значенні цього слова. Чесним, справедливим, наполегливим. Ти не багато говорив — ти доводив усе своїми вчинками. Ми разом збудували наш дім. Дім, який сьогодні залишився там, в окупованій Каховці. Я далеко від нього, у Чернівцях, але в пам’яті він назавжди залишиться нашим — у кожній цеглинці, у кожному дереві, яке ми посадили, у кожному куточку живе частинка нашого життя, нашої любові. Ми народили трьох дітей. І я особливо вдячна тобі за нашого сина. Колись ти наполіг на його народженні, а я боялася й не хотіла. А сьогодні дивлюся на нього і бачу тебе… І за це теж безмежно тобі вдячна.
Минуло чотири роки, але біль не вимірюється часом. Я можу посміхатися, говорити, працювати, пекти тортики, бігати вечорами… Життя триває.
Але десь глибоко всередині живе туга за тобою. Бо ти був моєю опорою. Немає такого дня, щоб я тебе не згадала. Навіть коли варю каву, згадую, як саме ти її готував. Твої жарти, твій сміх, наші звичайні будні — те, що колись здавалося просто життям, сьогодні стало найдорожчими спогадами.
Коли почалася війна, ти не зміг залишитися осторонь. Ти повернувся із-за кордону і пішов захищати свою країну, свій дім, свою родину.
3 жовтня 2022 року ти віддав найдорожче — своє життя.
Толя загинув на Херсонщині, у Бериславському районі, в селі Білогірка. За сто кілометрів від нашого дому.
Навіть посмертна відзнака — орден «За мужність» III ступеня — ще раз нагадує мені про те, яким мужнім ти був. Для когось це нагорода. А для мене — доказ того, що твоя мужність, твій вибір і твоя жертовність не залишилися непоміченими.
Кажуть, час лікує. Я не знаю… Можливо, час не лікує. Можливо, він просто вчить нас жити з тим, чого вже не змінити. Але є те, чого час у мене ніколи не забере — мої спогади про тебе, нашу любов і все наше життя.
Вічна пам’ять тобі, мій Герою, Захиснику України, мій Анатолію.
Ти назавжди житимеш у наших серцях.
Лілія Кривонос з Наталією Балан