Віталій Петрович Копачук прожив непросте, але гідне життя. Він знав гіркоту втрат, важкість праці, розчарування і біль.
Але знав і головне — як віддати себе без залишку. Він став героєм не тому, що прагнув слави, а тому, що не злякався взяти на себе тягар війни. Коли у липні 2015 року прийшла повістка — він не вагався. російська агресія кидала виклик, і Віталій, незважаючи на колишні проблеми зі здоров’ям, став до лав 128-ї гірсько-піхотної бригади.
Впродовж півтора місяця він проходив перепідготовку, а потім відправився на Луганщину. Там, у землі, що стогнала від вибухів, він був кулеметником — тим, хто прикривав побратимів, хто тримав рубіж.
28 вересня 2015 року, поблизу села Михайлівка Луганської області, Віталій підірвався на міні. Один вибух — і життя, повне болю, праці та надій, обірвалося.
Його поховали там, де він народився, де залишився його корінь, його пам’ять, його слід… у селі Новий Вовчинець.
Вічна пам’ять і слава Герою!