Цей день три роки тому Майдан Незалежності зустрів не сам, бо ця площа ніколи не буває самотньою. Він ніби звик до того, що навіть у скрутні часи до нього завжди приходять люди. Майдан пережив кілька революцій, бачив радість солідарності і горе смерті. Але, як і більшість українців та українок, 24 лютого 2022-го вперше почув звук повітряної тривоги.
Чи був він цьому здивований, якби був людиною? Про що взагалі міг би думати того дня? Чи згадав барикади революцій, коли побачив протитанкові їжаки і мішки з піском? Чи зрадів, коли у гучномовці пролунало більш знайоме “Як тебе не любити, Києве мій?” Чи думав про те, що багато з тих, кого він знає, уже не повернеться на Майдан після 24 лютого 2022-го?
За останні три роки Майдан Незалежності бачив багато сліз. Земля Майдану стереже жовто-блакитні прапорці з іменами загиблих на війні. Майдан чує голоси людей, які чекають своїх з російських тюрем. Зустрічає тих, хто повернувся з полону, і дає надію тим, чиї близькі зникли безвісти.
Війна змінила Майдан. Але, якби він був людиною, йому точно було б про що поговорити з нами. То ж уявімо, що Майдан має голос і нині розповідає, як змінився за останні три роки. Хоч сама особистість Майдану у цьому тексті вигадана, історії людей, їхні спогади та слова — реальні.
Джерело: https://suspilne.media/special/yakbi-majdan-nezaleznosti-buv-ludinoyu-vijna/
