– Доброго дня, Григорію Степановичу, скажіть будь ласка, чим ознаменувався 2023 рік для Глибоцької громади?
– 2023 рік розпочався для нашої громади з втрат, так само, як і закінчився 2022. За 10 років війни ми втратили щонайменше 30 Героїв. Переважно більшість із них я знав особисто. Був з ними на зв`язку протягом їхньої нелегкої служби, з декотрими товаришував, а для когось був однокласником. Ці нелегкі хвилини, коли стоїш перед рідними вбитого рашистами земляка чи повідомляєш про смерть близької людини, важко забути. І навіть, якщо у всіх соцмережах така звістка вже з`являлася, нашим обов`язком є, після офіційного повідомлення від військової частини, сповістити родину воїна про його загибель. У ті скрутні хвилини, коли рідня потерпає від горя та скорботи ми намагаємось якомога більше полегшити весь процес супроводу і поховання захисника. Варто зазначити, що наша громада є однією з тих, котра прийняла відповідну Програму і проводить поховання за рахунок місцевого бюджету.
Після кожної такої втрати ми усвідомлюємо важливість допомоги нашим збройним силам. Цьогоріч понад 1 мільйон гривень з щомісячних одноденних заробітків працівників селищної ради, фінансового відділу, відділу освіти, культури, молоді і спорту, колективів навчальних, культурних і медичних закладів громади, зібрали для потреб ЗСУ. Не можу не зазначити потужну підтримку бізнесових структур громади, які від початку повномасштабного вторгнення придбали і передали для воїнів ЗСУ понад 100 автівок – це Петро Тоненчук – фірма «Флоріум», Василь Микитюк – фермерське господарство «Сірет», фірма «Хегельман», приватні підприємці Глибоки та сіл громади. Парафії церков теж продовжують допомагати, особливо відчутна зусилля храму Св. Княгині Ольги ПЦУ настоятель Роман Грищук та храму Покрови Божої Матері УГКЦ – настоятель Юрій Сахарчук, а також інші релігійні громади та волонтерські організації селища та Чернівців перераховувати можна дуже багато, за що їм щиро вдячні. За рахунок бюджетних асигнувань від початку повномасштабного вторгнення для різних військових частин виділено близько 4 мільйона гривень.
– Знаємо, що цьогоріч Ви спільно з комунальниками та освітянами громади взяли участь у ліквідації наслідків катастрофи в Херсонській області. Скажіть, що Вас найбільше вразило?
– Для кожного українця справжнім жахіттям став терористичний акт, здійснений російським агресором влітку цього року – підрив Каховської ГЕС. Спочатку наші волонтери доставляли всі необхідні речі в Херсонську область. Далі за дорученням голови Чернівецької обласної військової адміністрації вирішили створити команду з мешканців громади, працівників комунальних установ, які з нашою відповідною технікою приїдуть допомагати з розчисченням територій знищених водою після підриву ГЕС. Ми більше тижня зверталися до всіх охочих взяти участь. Мені приємно, що відгукнулись дуже багато неповнолітньої молоді, але через високу небезпеку ми не змогли взяти їх з собою.
Те, що нам довелося побачити на власні очі, було важко навіть уявити. Масштаби катастрофи просто неймовірні. Так само, як і люди, котрі своєю впертістю та небажанням залишати власні домівки чи те, що від них ще залишилося, викликали неабияку повагу. До слова, я безмежно вдячний команді з нашої громади за всі ті дні, котрі ми провели разом під спекотним херсонським сонцем, коли розчищали ці понівечені великою водою і війною будинки, вулиці і провулки. З великою повагою ми передали представникам військових адміністрацій Херсонщини транспортні засоби та інші необхідні речі.
– Робота в різних міжнародних проєктах цього року була постійно в інформаційному просторі громади. Що вдалося і над чим працюєте далі?
– Коли повернулися в громаду, я іще раз переконався, що ми вже кілька років працюємо у правильному напрямку. Розуміючи, що для держави зараз основне підтримка внутрішньо-переміщених осіб та збройних сил, нарощення військової потужності ми – громади залишаємось після децентралізаційної реформи, майже, сам на сам зі своїми проблемами. Тому потрібна співпраця з міжнародними фондами, Програмами, участь в різноманітних проєктах. Це спільна, клопітка робота, але вона в подальшому приносить відчутний результат. Як я вже неодноразово наголошував, наші донори не фінансують нас напряму, а закуповують, в залежності від Проєкту і його спрямування, різноманітне обладнання, устаткування тощо. Так, завдяки ПРОГРАМІ DOBRE, у котру нас вже вдруге відібрали, громаді закуплять багатофункціональний трактор, вартістю 70 тисяч доларів. А по проєкту ПРООН “Створення мобільної соціальної служби з обслуговування вдома одиноких непрацездатних громадян, паліативного догляду та натуральної допомоги”
Глибоцька громада отримала новий вантажопасажирський мікроавтобус. Тепер самотні громадяни похилого віку та особи з інвалідністю, які перебувають на обліку Центру надання соціальних послуг нашої громади, мають змогу отримати послуги перукаря, соціального робітника, робітника з обслуговування та ремонту будинків. До слова, над цим проєктом робота тривала іще з березня поточного року. Тобто, від ідеї і до реалізації пройшло досить багато часу, копіткої роботи, навчання спеціалістів. Та результат того вартий. Протягом першого місяця роботи вже здійснено 17 виїздів. Натомість, зараз плануємо у цьому напрямку залучати наших спеціалістів-лікарів, котрі разом із соціальною мобільною групою зможуть виїздити до цих людей та проводити найпростіші медичні маніпуляції для підтримки їхнього здоров’я.
Хочу відзначити потужну роботу Глибоцької громадської організації «Простір розвитку громад» керівник Дмитро Глобак, які цього року виграли і реалізували ряд грантових проєктів в напрямку підтримки ВПО на загальну суму близько 2 мільйона гривень.
– Які найголовніші події 23-го року ви вважаєте найбільш важливими для України?
– Найголовніше, мабуть те, що наші воїни, титани ЗСУ, продовжують утримувати фронт і наближати Перемогу. Тільки завдяки цьому Європейська комісія надала право Україні розпочати переговори з країнами Європи про вступ в ЄС. Ну і, мабуть, перехід релігійних громад на Ново-Юліанський календар був однією із знакових подій для України.
Взагалі вважаю, що в громаді всі жителі наших сіл мають відзначати Покрову 1 жовтня, а Різдво – 25 грудня, бо це наша недавня історія, яку у нас забрали. До 1944 року всі церкви Буковини, як відомо, відзначали Різдво так як сьогодні відзначають у Румунії і інших державах Європи. Вважаю, що це питання кожна релігійна громада може розглянути у себе на зборах і прийняти відповідне рішення. У колишньому Глибоцькому районі є населені пункти, де під керівництвом однієї церкви відзначають по різному: Синівці, Турятка, Тереблече, Горбівці. Розумію, що окупанти в 44-му році хотіли нас відрізнити від Європи, щоб ми не мали нічого спільного з нашими європейськими сусідами. Впевнений, що в цей важкий для України час маємо зрозуміти, що нам потрібно кардинально відійти від Москви і не мати нічого спільного з агресором. Якщо не знатимемо нашої історії – не матимемо майбутнього.
На завершення, хочу всіх привітати з прийдешніми святами, подякувати нашим воїнам, завдяки яким, ми маємо державу і побажати нам в Новому 2024 році єдності, витримки, Перемоги і Миру.
Василь Гейніш
