Допоки є хоча би день – є все для щастя …

Наче рясним благодатним дощем пронизила спекотну неділю ця зустріч із глибочанами у вельми символічному місці – заново реконструйованій площині біля оновленого пам’ятника «Борцям за волю України», а перед воїнами , які боронять нашу державу від навали московитів, шанувальниками поезії постала зі своєю третьою книжкою «Жити далі», відома на Буковині, як загалом уже й в Україні, талановита поетеса, дуже активна громадська діячка – Олена Рєпіна.

Зі вступним щирим словом зібрання відкрив голова Глибоцької територіальної громади – Григорій Ванзуряк. Власне, то був зачин для ряду гарних висловлювань про поетесу, її неординарну особистість, яка завжди поряд з людьми, генерує і обов’язково завершує добрі справи для них. Показовим тієї днини є й виступ матері загиблого солдата, на злощасній війні, що принесла горе й страждання українцям – Олени Коврик. До речі, говорила вона теж не прозовими, а поетичними власними слова, що будили серця й душі усіх тих, хто її тут слухав.

Що до самої збірки «Жити далі», то вона має чотири розділи: «афірмації», «рефлексії війни», «псалми боротьби» та «мантри перемоги», що є логічним завершенням думок і почуттів Олени Рєпіної у кожному поетичному рядку. Водночас, особливістю збірки, також є поєднання слова з іншими видами мистецтва перейшовши за  QR – кодом, можна переглянути окремі поезії у відео форматі втіленою студією, начитані самою авторкою. Дивовижними  ілюстраціями до книги стали графічні роботи художниці з харківщини – Тетяни Даниленко, яка перетворила свій біль 61 дня під обстрілами в підвалі на 61 листівку із позитивними сюжетами. Таким чином у книзі поєдналися астерація слова та пензля.

Як на мене, коротко і дуже ємно зроблено зачин у збірці віршем « Жити».

Василь Гейніш