Напередодні Дня театру інтерв’ю з місцевим актором – ВАСИЛЕМ РЕПЧУКОМ

Міжнародний день театру —щороку його відзначають 27 березня. День театру було встановлено при ЮНЕСКО з ініціативи делегатів IX конгресу Міжнародного інституту театру 1961 року. Це свято в усіх країнах світу проходить під девізом «Театр — засіб зміцнення миру і взаєморозуміння між народами».

Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.

Напередодні відзначення Дня театру пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з відомим місцевим актором, народного аматорського театру    «Родина» села Черепківці – ВАСИЛЕМ РЕПЧУКОМ.

 

 

– Театр починається з вішалки, а з чого почалося ваше театральне життя?

– Будучи в десятому класі мене запросили в районний народний аматорський театр на одну з головних ролей – міністра фінансових справ Соломона Борисовича Мерчика (Якова Мамонтова «Республіка на колесах»). Під впливом емоцій зіграної ролі, вирішив вступати до училища культури, режисерський відділ. Ось так і почалося моє театральне життя.

– Які ролі полюбляєте грати?

– Я людина по натурі «гуморист», але  доводилося  грати  драматичні, серйозні та навіть трагічні ролі. Наприклад у виставі Ольги Кобилянської «Земля» роль Сави – трагічна, а Юрія  Федьковича «Як козам роги виправляють» – Василя Недобрюка – гумористична роль.

– А яка з ролей найулюбленіша?

–  Знаєте всі ролі були для мене улюбленими, тому що ти втілюєшся в ту чи іншу роль. Але все ж таки найулюбленіша – Юрія  Федьковича «Як козам роги виправляють».

– У якому віці ви зрозуміли, що актор це ваше покликання?

– Зрозумів у ранньому віці. У школі, дитячих таборах були драматичні гуртки, де я активно брав участь. Десь у 80- му році в школу приходили відомі актори Костянтин Васильович Мадей  та Валентина Володимирівна Шматченко відбирали талановитих дітей для участі у виставах. Так я і потрапив на сцену.

– Якою була перша вистава, в якій ви брали участь?

– Перша моя вистава, у якій я взяв участь Якова Момонтова «Республіка на колесах».

– Як ти борешся із хвилюванням перед виходом на сцену?

– Побороти страх перед виступом допомагає моя дружина – Ольга Василівна, яка завжди поряд. Оскільки ми двоє режисери і спільно виконуємо цю роботу.

– Як  вдається  поєднувати роботу і сім’ю?

– В принципі немає, що поєднувати. Ми завжди разом і вдома, і на роботі. Бувають звичайно на роботі професійні суперечки але ми з легкістю їх  долаємо.

– За рахунок чого вдалося досягнути успіху  вашому театру?

– Я вважаю, що успіх мого колективу залежить від учасників, а їх у мене 35. Наш колектив називається «Родина». Чому саме така назва? Тому що приймають участь саме родини: родина Мікулеску, родина Карп’юків, родина Ткачук та інші. Без них і не було б мого успіху.

– Чи були  курйозні випадки під час виступів?

– Особливих таких випадків і не пам’ятаю, але іноді було таке, що потрібної декорації не поклали, до якої мав би звернутися, іноді забував слова, але маю щастя, що «маю підвішаний язик» і викручувався із ситуації.

На цій гумористичній ноті завершимо наше спілкування.

В лютому актор відсвяткував свій прекрасний  60- річчний ювілей. 60 років життя – це солідний шлях! Втім, роки біжать, а на Вас це аж ніяк не позначається – Ви все такі ж бадьорі, молоді душею й життєрадісні та позитивно налаштовані при вирішенні будь-яких проблем. Тож будьте здорові й надалі та продовжуйте вести активний спосіб життя.

Напередодні свята прийміть наші вітання з Днем театру! Бажаємо досягнення висот, кар’єрного зростання і щоб упродовж долі удача завжди була з вами.

Театр – це окремий дивовижний світ, тож нехай він прикрасить кожен день вашого життя!