14 березня в День добровольців ми вшановуємо хоробрих чоловіків і жінок, які стали на захист України.
Свято засноване, щоб гідно вшанувати хоробрих чоловіків і жінок, які ризикують своїми життями заради нашої Батьківщини. Важливо пам’ятати про їхні подвиги під час повномасштабної війни в Україні.
У минулому – люди різних професій із різним життєвим шляхом та історією, а зараз – героїчні воїни. Одним з таких героїв є Сергій Анатолієвич Орос. Сергій Анатолієвич – житель селища Глибока, у 2015 році обраний депутатом Глибоцької селищної ради по 2 округу. В нинішній час боєць 3 батальйону 80 десантно – штурмової бригади, позивний «Довбуш».
Інтерв’ю з Сергієм:
— Чому пішли добровольцем і чи відразу рідні підтримали ваше рішення?
— 24 лютого я збирав речі і нероздумуючи вирішив йти на захист своєї Батьківщини. Для сім’ї це стало несподіванкою — я з ними не обговорював це рішення, поставив їх перед фактом. Бачив, як їм болісно дивитись новини, пов’язані з фронтом.
— Як ви почуваєтесь на передовій, коли знаєте, що ваші рідні вдома в тилу?
— Мене заспокоює той факт, що моя родина не проходить той шлях, який проходять родини зі сходу країни, що ті події залишились на рубежах. Вони не бачать наслідків цієї війни і це головне.
— До звільнення яких територій ви були залучені і в чому полягала специфіка ваших операцій?
Був залучений до звільнення Миколаївщини, Херсонщини, Донецька, Луганська, Харькова. Я – кулеметник, специфікою наших операцій є зачистка населених пунктів та утримання позицій.
— Коли ви виконували бойові завдання на окупованих територіях, чи сприяли вам місцеві жителі?
—Місцеві жителі здебільшого сприяли нашому перебуванню там, можу навіть більше сказати – вони приносили тричі на день гарячу їжу (хоча ми вдосталь були забезпечені харчами), давали можливість прийняти літній душ, проводили до наших позицій безпечною дорогою волонтерів.
— Що було найболючішим за цей час?
— Те що люди починають привикати до війни та стають байдужими до того що десь та на схожі ведуться бойові дії. А також найболючішим є втрата побратимів. Сьогодні ми всі разом обідаємо, а завтра серед нас вже двох немає.
— Як цивільні мають підтримувати військових після повернення з війни?
— Від цивільних не хочеться похвали і особливого ставлення до себе. Це повинно бути прописано в державному законодавстві і повинен бути нормальний соціальний пакет для військового, завдяки якому він міг би пройти повну реабілітацію. Я впевнений обов’язково настане час – українці стануть переможцями!
Вдячні Вам Сергій Анатолійович та всім українським добровольцям, які за покликом серця стали на захист незалежності нашої держави і гідно боронять Україну разом з усіма бійцями наших сил оборони та безпеки.
Вітаємо всіх чоловіків та жінок – добровольців! Нехай вдома вас завжди чекають рідні і дорогі серцю люди. Бажаємо вам спокійного і мирного неба над головою. Ми пам’ятаємо подвиг загиблих героїв, адже пам’ять завжди буде в наших серцях. Вони для нас приклад мужності і любові до України!