ДО ДНЯ ЄДНАННЯ
Та не однаково мені, як далі жити,
Моя земля – це скарб моїх батьків,
Які навчили понад все її любити,
І та любов – це спадок всіх віків.
В нас все своє, не треба нам чужого,
Що маєм – наше, і не маєм нарікань.
Ні в кого зовсім ми не просимо нічого,
Тож не пробачим зайвих зазіхань.
В серцях нескорених є віра, як граніт,
Тверда в своїх благих переконаннях.
Єднання нації вже піднялось в зеніт,
Зачувши хижий дух у запитаннях.
Ми уособлення державності країна,
У назві тій для нас заховане святе.
Тож хто за що – не знаю , ми – за УКРАЇНУ,
Лихий думками лиш би зрозумів оте…
16 лютого українці вдруге в історії відзначають ДЕНЬ ЄДНАННЯ. Ідея свята-показати світу єдність українського народу на тлі військової загрози. Сьогодні важливий день-День єднання нас всіх. Ми різні, різного віку, різної статті, з різних міст, регіонів, різних професій, різних талантів, різних знань, мов та релігій. Об’єднує нас єдине бажання: жити в мирі, щасливо, однією родиною, з дітьми, з батьками. І на все це ми маємо повне право. Бо ми в себе вдома, ми в УКРАЇНІ.