Здавна українці святкували день святого Василя. Це була особлива дата — перший день року. Тому всі збиралися разом, йшли до сусідів вітати з Новим роком та посівати. Святкування традиційно починалися напередодні. 13 січня в народі називали День Маланки, Щедрий вечір або Щедра кутя.
Головною стравою цього свята була щедра кутя, яку на відміну від звичайної заправляли вершковим маслом і молоком. Також на стіл ставили м’ясні страви, пиріжки з м’ясом і ковбаски. Наші предки вважали, що чим багатшим буде стіл в цей день, тим благополучніше буде рік.
Увечері молоді люди збиралися разом і водили “козу Маланку”. Вони йшли в сусідні будинки, щедрували та бажали господарям щасливого Нового року. Обов’язково за свою виставу просили частування.
14 січня, коли приходив день святого Василя, вже можна було йти в гості. Зазвичай йшли до рідних, хрещених батьків, близьких друзів. Зранку хлопчики та чоловіки брали зерно і йшли посівати. Дівчатам це робити було заборонено. Посівальники спочатку вимовляли спеціальний вірш, у якому бажали господарям достатку та радості. А потім розсипали зерно по будинку. За це вони отримували частування і монети.
Віряни на Старий Новий рік обов’язково відвідували храм та молилися святому Василю, щоб той подарував здоров’я і щастя в Новому році.