Купальська ніч вважається особливим, містичним часом, коли прийнято влаштовувати веселі гуляння.
Історія святкування Купала своїм корінням сягає часів язичництва, тож наші предки відзначали Купальське свято, за науковими дослідженнями, ще 12-15 тисяч років тому. Споконвіку його святкували в день літнього сонцестояння, на який випадала найкоротша ніч року, в період найбільшого буяння природи і найпотужнішої сили рослин. В залежності від астрономічного циклу це відбувалось 21-23 червня. У цей час і проводили різноманітні обряди.
Після хрещення Русі свято перенесли на 24 червня, за новим стилем – 7 липня, що віддалило обрядодійства від часу найпотужнішого впливу природних сил. І це багато в чому знівелювало потужну силу і оздоровчі властивості купальських обрядів.
Більшість звичаїв були пов’язаними з вогнем, водою і травами, адже наші пращури вважали, що природа в цей час наповнюється чудодійними та цілющими властивостями.
На Купала незаміжні дівчата ворожили на вінках, опускаючи їх на воду. Якщо поплив далі за інших – його власниця буде найщасливішою. А до заходу сонця люди намагалися скупатися в озері чи річці. Жінкам це обіцяло красу, а чоловікам – силу. У ніч на Купала також розводили багаття, через яке стрибали парами. В багатьох місцевостях досі збереглися секрети ходіння босоніж по розпеченому жарі купальського вогнища. Вважається, що такий обряд має потужну оздоровчу силу.
Раніше у нас купальське свято відзначали на Лісовому озері у вузькому колі глибоцьких моржів.
А цьогоріч цей захід увечері 6 липня на озері біля лісу проводили Молодіжна рада Глибоцької територіальної громади, Глибоцька селищна рада, Центр культури та дозвілля Глибоцької територіальної громади та комунальне підприємство ,,Центр розвитку рибного господарства’’.
Етнофестиваль вдався. Було майже все, що притамане купальському святу – і дружнє спілкування, і плетіння дівчатами вінків, і пускання їх на воду, і купальське вогнище. Ну і звичайно, гучна музика і гуляння до самого світанку.
Вадим Рудий. Фото автора
