В сьогоднішній День туризму, згадалася мені історія про те як ми подорожували Чорногорією. Це, можна так сказати, була перша масштабна туристична поїздка в Європу, не рахуючи сходження на Монблан. Ідея з вибором країни тоді була проста: наявність на її території гір та моря, безвізовий режим. Візу все ж таки ми відкривали, але для проїзду по території Румунії. Отож, проїхавши Румунію та Сербію, ми заїхали в маленьку затишну Чорногорію.
Першою цікавою локацією був міст Джурджевіча через найглибший каньйон в Європі – каньйон річки Тара. Колись цей міст також був найбільшим автомобільним мостом арочного типу в Європі. Та для нас найцікавішим тут було пролетіти на зіплайні над каньйоном, на висоті близько 170 метрів.
Наша подорож була поділена на три частини: Дурмітор (гори) – Язз (море) – Проклєтіє (гори). Перша наша зупинка була в затишному кемпінгу Іван До біля великого гірського Чорного озера. Оскільки ми облаштувались в кемпінгу і в нас залишався ще вільний час, то ми вирішили одразу активно знайомитись з національним парком Дурмітор. Часу було не так багато, тому далеко ми ходити не планували. Пішли до Льодової печери. По дорозі нас зловив дощ, тому спуск в холодну обмерзлу печеру був вже не такий веселий.
Наступного дня ми піднялись на платоподібну вершину Црвену греду, скупались в озері Яблан, залізли в печеру Яловачка і весь цей день нас супроводжувала пара місцевих песиків.
Технічно найскладнішим виявився третій день в Дурміторі. Вся група пройшла скелястий хребет Медед. Тут ми вперше познайомились з чорногірською віа ферратою (пробиті в скелях сталеві троси, які полегшують рух по маршруту). Після цього скельного гребня частина групи повернулась, щоб відпочити на березі Чорного озера. Голодні до гір рушили далі через сніжник, курумник і крутий скельний підйом на гору Савін кук. Цікаво, що троси, які вели на гору, проходили через невеличку печеру Окно. Після цього всі вирушили купатися у досить освіжаючих водах Чорного озера. На вечір ми переїхали на перевал Сєдло, щоб наступного дня піднятись на найвищу точку Дурмітора – гору Боботов кук (2523 м).
Сьогодні планувався насичений день, тому прокинулись рано. Зібрали швидко намети і вирушили до найвищої гори в нашому першому масиві. Підйом виявився не надто складним. Пройшли декілька тросів на досить крутій скельній стіні і піднялись на вершину, де знаходиться металевий чемоданчик. В цьому чемоданчику знаходиться журнал відвідування гори. Кожен з туристів може залишити якийсь відгук або побажання. Довго ми там не затримувались, оскільки планували ввечері вже купатися на морі. Так і сталося.
Наступні три дні ми насолоджувались теплими, чистими водами Адріатичного моря. Смакували свіжі морепродукти та провели морську екскурсію до острова Святі Стефан. Також відвідали два цікавих древніх міста: Будва та Котор.
Відпочили, набралися сил і рушили в іншу частину цієї красиво ї країни. Цей раз ми їхали на кордон з Албанією в масив Проклєтіє. Це мусульманська частина Чорногорії. Тут ми розташували свій наметовий табір біля водоспаду на річці Гирля. Перший маршрут в цьому масиві був на гору Зла Колата (2534 м). Вона знаходиться на чорногірсько-албанському кордоні і є найвищою точкою Чорногорії. Масив з назвою Проклєтіє та й вершина якась зла, але сходження на неї було досить комфортним. Місцями навіть підкріплювались малиною. По дорозі також відвідали ще одну Льодову печеру.
На останній активний день в нас було заплановане сходження на найвищу точку Дінарського нагір’я – гору Єзерца (2694 м). Це найскладніший маршрут за всю нашу подорож, тому сюди пішли не всі. Сплутавши на початку однаково марковані маршрути, ми втрати трохи часу. Перейшовши через гірський хребет в Албанію, ми рушили в долину озер, від якої і пішла назва самої вершини. Пересуватись приходилось курумником та сніжниками. Коли ми вже почали підйом на основну вершину, то світового дня для безпечного повернення назад в табір в нас вже не вистачало. Тому як сказав мій друг: «Розумні люди можуть вчасно повернути назад». Ми виявились розумними, оскільки безпека передусім. Решта групи в цей день приймали арктичні ванни в озері Око Скакавіци. Вода в якому була близько 4-6 градусів тепла.
Ось так і завершилась наша подорож однією із найкрасивіших країн. Можна сказати, що в Чорногорії будь хто найде відпочинок на свій смак. І навіть по дорозі, переїжджаючи з місця на місце, ця країна не переставала вражати.
Дмитро Сандул