В цю осінню пору основна наша ,,турбота” – згрібання в купи бур’янів, сухої трави та листя з садів та парків. І сумлінно спалюємо все це, отруюючи наше чисте буковинське повітря. Та так старанно, що надвір і вийти неможливо. Багато таких, хто таким чином наводить у себе ,,порядок”? Багато. Чиста ділянка, чистий парк – чиста совість. Це для сусідів. А для Землі?
Восени в садах, скверах та парках зібране листя спалюють або вивозять. Але ж в опалому листі зимує безліч корисних комах – сонечка, жужелиці, стафілініди та багато інших! При цьому шкідники, якими вони живляться – попелиці, щитівки та кліщі зимують на гілках дерев! Спалювання листя призводить до знищення корисних комах, а для шкідників створюються сприятливі умови для швидкого розмноження.
Ми з впертою ретельністю спалюємо все те, що на грядках, по канавах та узбіччях збереглося і накриватиме та захищатиме землю під час морозів. Знищення листової підстилки оголює коріння, погіршує зимівлю дерев і чагарників. При цьому ґрунтові мікроорганізми та черв’яки залишаються без їжі, а в ґрунті зменшується вміст органічних речовин, так необхідних рослинам. Листя у скверах і парках повинно залишатися під деревами, як це і відбувається мільйони років у природі – мікроорганізми і ґрунтові безхребетні переробляють це листя на поживу для кущів та дерев.
Хочу особливо наголосити – внаслідок спалювання не залишається органічних речовин, якими живляться мікроорганізми і ґрунтові безхребетні, тому умови росту дерев, кущів та культурних рослин суттєво погіршуються.
Тому рослинні рештки на городах краще складати у компостні купи, де вони перегнивають, збагачуючи ґрунт органічними речовинами, або накривати ними землю. Такі купи можуть служити і надійним засобом боротьби з капустянкою (медведкою). Для цього на городі роблять ями глибиною 20-30 см і діаметром 1-1,5 м, куди складають рослинні рештки з гноєм і ущільнюють їх. Згодом в результаті гниття рослин температура там підвищується, і до купи на зимівлю збираються ці комахи. При настанні морозів рослинні рештки вилами розкидаються, і шкідники вимерзають. Цим ефективним засобом здавна користуються в країні.
Земля наша весь рік ростить листя, стебла, коріння, щоб наступного року було чим самій живитись і помічників – мікроорганізми годувати.
Однак! Мало того, що весь рік ми старанно виривали з коренем непотрібні нам, але такі необхідні для укриття ґрунту від пекучого сонця бур’яни. Так ми ще й з впертою ретельністю спалюємо все те, що на грядках, по канавах та узбіччях збереглося і накриватиме та захищатиме землю під час морозів.
Найдивовижніше, що у прихильників чистого городу є ,,вагомі”, так би мовити, ,,аргументи”. Варто розглянути їх, щоб зрозуміти абсурдність таких виправдань.
1) Спалюючи, ми отримуємо добрива для землі у вигляді попелу (?)
– Але уявіть черв’яка, який замість опалого листя заковтує деревне вугілля та чадний газ. А саме добриво хіба з повітря взялось? Так воно вже було в рослинах!
2) На місцях від згарищ КРАЩЕ (?) росте трава.
– Але чому тоді переконливо нагадують нам про вогнища залисини, які утворилися на грядках. Придивіться, на них дуже довго нічого не росте.
3) Треба знищити хвороби та шкідники, які зимують на зараженому бадиллі.
– З цим можна було б погодитися. Але чому тоді в наступному сезоні все це знову поширюється у величезній кількості? Чого в звичайних умовах зазвичай не відбувається в силу закладених природою важелів стримування. Якщо, звичайно, не втручається людина.
На противагу таким ,,науковим” доводам давайте згадаємо відчуття від розпеченого влітку ґрунту, залишеного нами без торішнього покривала. Хіба на такий сковорідці щось виросте?
Для порівняння порівняйте ваші відчуття на ,,лисому” городі та на некошеній луці і ретельно розгляньте шар щільної мульчі зі старої трави, яка прикриває землю від перегріву, зберігає ґрунтову вологу і збирає нічну росу, слугуючи поживою для ґрунтових мешканців, які розпушують землю.
Ми ж доводимо наші городи до такого стану, що змушені виправляти наслідки наших же нерозумних старань – поливати водою, спушувати ґрунт сапою та годувати овочі мінералкою замість органіки, яку ми спалили, створивши дисбаланс у живленні рослин. Тому варто не спалювати бадилля і листя, отруюючи все довкола, а накривати ними свої ділянки чи складати у компостні купи. Іншими словами, чи будемо і далі спалювати створений природою такий цінний матеріал, чи скористаємося ним на благо собі і Землі.
Вадим РУДИЙ керівник Глибоцького клубу органічного землеробства
